Моя історія

Привіт давай знайомитись))) Мене звати Вікторія Буник.

Сьогодні у мене багато ролей я бізнес-тренер, кандидат наук у ЛНУ ім. Ів. Франка, коуч, фасилітатор, HR-консультант, бізнес-леді (власник та співвласник декількох бізнесів), щаслива жінка та мама двох діток. З чого все почалось?

Початок…

Народилась я у м.Дрогобич, і переїхала до Львова, коли мені було всього рочок. Так, я не є корінна Львів’янка, але живу тут все своє свідоме життя. У мене були дуже люблячі батьки та сестра, котра перша почала загартовувати мій надто ніжний характер. Ми жили у бідності. 90-ті роки батьків звільнили з роботи. Батько, як і всі в ті часи, поїхав закордон щось продавати. Мама сиділа з нами, дітьми: крутила закрутки, перешивала одяг з батька на нас, виховувала та любила нас. Я до сих пір пам’ятаю,  як діти з мене сміялись тому, що я була вдіта у платтячко перешите з татової сорочки. Хоча я від цього ніколи не відчувала якогось сорому чи меншовартості.

Як і всі я ходила у садочок, який згадую з жахом. Мене дивує до сих пір, як в садочках могли працювати такі “монстри” ламання особистості в дітях. Вихователі не пускали до туалету, діти пісялись, потім їх висміювали самі ж вихователі, а ще декого заставляли мокрим стояти у куті і тримати над головою дитячий стілець. Вже з цього періоду почалась боротьба за виживання себе, як особистості))) Мені пощастило, адже я вміла знайти підхід, переконати та домовитись (вже тоді) з вихователями молодших груп, котрі мене забирали на весь день, у свої групи, працювати у них в ролі “наставника” для менших діток. Це була моя перша та повноцінна робота, за котру мені платили повагою та партнерським відношенням до мене. Вже з садочка проявлялось моє “тренерське єство”.

 

Школа…

Поступила я у престижну школу, на той час, № 53 з поглибленим вивченням англійської мови. Перші три класи я вчилась добре, а далі у мене полетіли двійка за двійкою, тому 5- 6 клас я була правдивою “двієшницею”. Мене називали позором моїх вчених батьків. Одного разу перед Новим Роком батько сказав, що йому стидно сідати за стіл з двієшницею. Звісно море сліз, але саме це була “точка неповернення”. Я дякую батьку за неї. Весь 6-7 клас я важко працювала. Я вчилась по ночах, вчила більше ніж задавали, але вчителі мені ставили “по звичці”, не більше 3, деколи 4  (по 5-ти бальній системі). Було багато праці, багато розчарування, море сліз, але на кінець 7 класу усі вчителі змінили свою думку, щодо “двієшниці”. Колишня “двієшниця” за два роки стала відмінницею. Це була велика та кропітка, моя власна перемога. Зі школою я багато подорожувала і навіть навчалась деякий період у Англії (м.Лондон).

Університет…

Комплекс відмінниці зі мною лишився і до тепер. В університет я поступила сама, на державний. Я цілий рік ходила до 4-х репетиторів та успішно поступила на факультету “Міжнародні відносини” ЛНУ ім.Ів.Франка.

У списку по кількості балів я зайняла третє місце. На першому курсі мене одразу вибрали старостою групи і тут  почалось моє дипломатичне життя старости. Вести перемовини з викладачами різного характеру я навчилась досить швидко. Тут я випробовувала різні техніки продажу, маніпуляцій та ведення переговорів Win-Win. Це я зараз лише зрозуміла, що ці техніки, інструменти встроєні у нас на природньому рівні. Коли ми проходимо навчання ми починаємо помічати ці інструменти в собі та інших, починаємо  їх вдосконалювати,  а дещо навпаки зводимо до мінімуму.

На другому курсі до нас завітав в гості Генеральний Консул України у якійсь країні, не пам’ятаю точно у якій. Ця зустріч і визначила мій подальший шлях у кар’єрі. Він нам усім сказав: “Хлопці — це важкий шлях, а ви дівчата, що робите тут взагалі? Чи ви не знаєте, що наші державні служби не беруть жінок, адже ви одружуєтесь, вагітнієте, народжуєте, ростите дітей. Тому….Вибачайте.”

Я зрозуміла, що якщо не зміню профіль просто не зможу знайти гідної роботи. У цей час Львів активно розвивався в туризмі, ресторанному бізнесі та готелярстві, тому, саме на цьому, і зупинила свій погляд я. У цей же рік я подала документи на поступлення у Львівський інститут економіки та туризму на факультет “Туризм. Готельна справа”. Вчитись було важко, адже я вставала в 6 ранку, їхала на нульову пару у інститут, навчалась там до 14-15 год, а далі, у другу зміну йшла на навчання в університет, до 20-21 год. Приїжджала я пізно вечері додому, вчилась доночі, спала пару годин і так цілих 2 роки. Це був дуже цікавий час і тут мої комунікативні навики, бізнес навики, пререговорні навики лише загострились. У цьому періоді я також встигла постажуватись та навчатись в університеті Масарика (м.Брно). Я завжди говорила “Так” новим можливостям, етапам, перемінам, хоч повірте і мені було деколи дуже страшно та направду важко.

Мій перший бізнес без вкладань…

На третьому курсі я вирішила трішки зайнятись спортом і піти на Східні танці. Східні танці були тоді великою рідкістю та диковинкою для Львова. Я знайшла курси, прийшла, а мені вчитель каже, що я не годжусь для цих танців. Звісно воно мене дуже образило, але й дало великий стимул. За пів року я перевершила цього вчителя танців і її звільнили, а мене взяли викладачем на її місце. Згодом я відкрила свою студію танцю. Я і мої учениці виступали на різних святах і вже тоді (2000 роки) я заробляла 100 дол.за день. Це був бізнес вихідних днів, адже я ще навчалась,  але він успішно проіснував до мого заміжжя))).

Старт кар’єри

Закінчивши два виші та поступивши на аспірантуру я молодий спеціаліст “на крилах” почала шукати роботу. Ці крила мені дуже швидко обрізали. У цей час я не могла влаштуватись ні в один заклад без досвіду.  Я шукала, хоча б якісь практичні курси у сфері HoReCa, HR чи туризму, але безрезультативно. Саме тоді у мене зародилась така   мрія — створити свої практичні курси у цій сфері.

З часом я влаштувалась у туристичну компанію. За два роки я виросла з помічника менеджера по туризму до виконавчого директора. Це був мій перший управлінський та HR досвід. Я навчалась, впроваджувала тоді різні новинки у компанії. Ми одні з перших ввели систему адаптації працівників, хоч я ще не знала таких слів, постійне навчання працівників, атестацію, стандарти. Я розуміла важливість не лише продажів, але й сервісу.  Я бачила, що сервіс, розуміння клієнта, психологія приносять нам більше постійних клієнтів аніж володіння певними інструментами продажу. При моєму керівництві компанія з агенції зросла до туроператора. Ми почали створювати та успішно реалізовувати свої туристичні продукти.

З часом мені стало тісно. Я  розуміла, що хочу більшого, хочу рости у сфері HoReCa, а для цього мені необхідний досвід. Мені пощастило вступити у Міжнародну Школу Гостинності, організовану від Reikarz Hotel Group. Рік часу я та інші готелярі навчались у кращих практиків сфери гостинності зі всього Світу. Також у цей час мене запросили у компанію Reikarz Hotel на проект налагодження корпоративного університету. Це був чудовий час. Море досвіду, зустрічей, цікавих контактів, навчань та дуже багато часу у відрядженнях. Деколи я не пам’ятала де саме я є? В якому місті? Який сьогодні веду тренінг? Яка робота після нього чекає? Хто багато часу перебуває у відрядженнях мене зрозуміють.

Я мала можливість порівняти тренінгову аудиторію практично зі всіх міст України,  найшла до них підхід, впровадила багато тренінгових програм, навчила багато груп, розробила цілу низку стандартів, документів та стала транслятором корпоративної культури компанії. З повною теплотою згадую цей період, хоч він був не легкий, адже у мене була сім’я (чоловік і дворічна дитина), яка мене потребувала більше. Вони мене більше не бачили, аніж бачили, саме тому я вирішила піти з проекту. Від компанії та груп я маю офіційні подяки та відгуки. Паралельно я відкрила туристичний бізнес, котрий працює і до сьогодні. Ми змінювали стратегію декілька раз: з початку працювали лише на виїзний туризм, мали офіс і т.д. Потім змінили стратегію на роботу по інтернету, змінили напрямки. На даний час займаємось навчальним туризмом та корпоративними виїздами.

Коли я закінчила проект я була спустошена. Хочу сказати, що у компанії Рейкарц дуже добре розвинена корпоративна культура. Щоб не було і як би не було, ти себе там почуваєш частиною чогось великого та важливого. Втративши це, я скучала. Тому однозначно рекомендую всім компаніям розвивати свою корпоративну культуру, враховуючи ще й те, що основні ваші працівники — це покоління Y.

За два місяця опісля завершення проекту мене запросили у велику мастильну компанію на посаду HR директора. Це був безцінний досвід, оскільки я мала можливість вибудувати Hr стратегію з “0”. Тут я могла розігнатись так,як я це хотіла та бачила.

Паралельно (циганська пошта) мене почали запрошувати різні компанії консультувати їх у HR справах, проводити навчання для працівників, допомогти у розвитку корпоративного тренінгового центру, розробити програму розвитку керівників в компанії, допомогти впровадити стандарти чи корпоративну культуру і т.д.

Як консультант я брала участь у відкритті бізнесів з “0” у таких сферах: будівельний бізнес, мастильний бізнес B2B та B2C продажі, бюті бізнес, рітейл (магазин дитячого одягу, магазин ексклюзивного чоловічого одягу) та багатьох ресторанів, готелів, хостелів. Так почалась моя кар’єра бізнес консультанта та тренера фрілансера. Накінець-то здійснилась моя мрія. Я розробила свої власні курси у туризмі, HoReCa і згодом HR і була першою, хто це зробив. У Зх Україні, на той час аналогів не було. Я відкрила свою тренінгову компанію, змогла придбати власний офіс, залучила таланти до роботи зі мною.

На сьогодні за плечима у мене 1238 реалізованих проектів у різних сферах, що дає достатньо досвіду та знань, яким із залюбки ділюсь. Навчались вже у  мене з ОАЕ, Сейшельських о-вів, Італії, Іраку, Польщі. Я виступаю експертом на різних конференціях, даю коментарі у ЗМІ. Розробляю і дальше різні програми, постійно навчаюсь та самовдосконалююсь і запрошую у свою команду таких же ентузіастів, котрі до всього підходять з любов’ю…

Я не раз помилялась, падала, плакала, сумувала, боялась, розчаровувалась. Мене також  кидали, обманювали, обговорювали, злословили, ненавиділи, але невпинна праця, віра та любов завжди творили чудеса  у моєму житті. Дякую Богові за весь цей безцінний досвід. Далі буде…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *